Почавши «Закони дурості людської» я подумав, що це сатира. Та прочитавши десять рядків, засумнівався — а може він серйозно? Дійшовши до кінця сторінки, я зрозумів, що це ґрунтовна робота з економічного аналізу. Перегорнув сторінку — і гойдалка почалася знову, бо економіка нудна (так задумано), а книжка Чіполли весела і читати її приємно.
«Закони дурості людської» стверджують, що:
1) дурнів завжди більше, ніж вам здається;
2) частка дурнів не залежить від інтелектуальних, соціальних і географічних умов.
Візьміть нобелівських лауреатів і бухгалтерів — частка дурнів у двох вибірках буде однаковою (хоч я твердо переконаний, що серед лауреатів псевдонобелівської премії з економіки їх має бути більше). Про решту законів не казатиму, щоб не псувати читачам задоволення, — книжка і так коротка.
З передмови Насіма Талеба
ПРО АВТОРА
Карло Чіполла (1922–2000) — італійський історик економіки, Фулбрайтівський стипендіат, професор Каліфорнійського університету в Берклі, лауреат премії Бальцана з економічної історії (1995), член-кореспондент Британської академії (1989). Відзначений почесними науковими ступенями в Італії і Швейцарії.
Нарис Чіполли «Закони дурості людської» розійшовся півмільйонним накладом, перекладений на кільканадцять мов і має культовий статус.
